11 історичних «пасток» (1918 – 1947), які Кремль регулярно розігрує, щоб посварити Україну й Польщу
- 1918–1919 — Польсько-українська війна за Галичину (битви за Львів і Збруч)
- 1920 — Київська операція (союз Пілсудський – Петлюра проти більшовиків)
- 1921 — Ризький мир (поділ українських і білоруських земель без участі УНР)
- 1923 — Рішення Ради послів Антанти про включення Східної Галичини до Польщі
- 1930 — Пацифікація Галичини (каральна акція польської влади проти українського руху)
- 1937–1938 — «Польська операція» НКВС (масові розстріли поляків у СРСР)
- 1939–1941 — Радянська окупація Східної Польщі (пакт Молотова-Ріббентропа, репресії еліти)
- 1940 — Катинський розстріл (знищення польських офіцерів НКВС)
- 1943–1944 — Волинська трагедія (взаємні етнічні чистки УПА та Армії Крайової)
- 1944–1947 — Операція «Вісла» (депортація ~140 000 українців і лемків комуністичною Польщею за погодженням із МДБ СРСР)
- 1941–1959 — Міф «Бандера/Шухевич = фашисти» (ярлик, придуманий НКВД і досі тиражований ФСБ)
| № | Подія | Загиблі (хто саме) | Депортовані / арешти (хто саме) | Хто віддав наказ / ініціатор |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Польсько-українська війна за Галичину (1918-1919) | ~5 000 поляків та українців (військові й цивільні) | Польські «Львівські орлята» відкрили перший вогонь | |
| 2 | Київська операція (1920) | ~6 000 загиблих (поляки, війська УНР, бійці РСЧА) | Наступ УНР + Польща → контрнаступ РСЧА | |
| 3 | Ризький мир (1921) | ~35 000 українських біженців повернено до СРСР | Польща + РСФРР (без участі УНР) | |
| 4 | Рішення Антанти щодо Галичини (1923) | Держави Антанти узаконили статус-кво | ||
| 5 | Пацифікація Галичини (1930) | 35 убитих українців; ~800 поранено | ~1 200 українців заарештовано; >450 шкіл/кооперативів зруйновано | МВС Другої РП (міністр Ф. Пєрацкі) |
| 6 | «Польська операція» НКВС (1937-1938) | 111 091 поляк розстріляний | ~28 000 поляків у ГУЛАГ | НКВС СРСР (наказ Єжова) |
| 7 | Катинський розстріл (1940) | 21 857 польських офіцерів і інтелігенції | Політбюро ЦК ВКП(б) → НКВС (Л. Бєрія) | |
| 8 | Радянська окупація Сх. Польщі (1939-1941) | ~100 000 поляків загинули у тюрмах НКВС | 320-340 тис. поляків депортовано на Сибір та Казахстан | Кремль / НКВС |
| 9 | Волинська трагедія (1943-1944) | 40-60 тис. польських та 10-20 тис. українських цивільних | Перші удари УПА → відплата АК | |
| 10 | Операція «Вісла» (1947) | ~1 500 українців загинули під час виселення | 140 662 українців і лемків депортовано | Уряд ПНР (за погодженням МДБ СРСР) |
11-та пастка: міф «Бандера/Шухевич = фашисти» — ярлик, створений НКВД у 1930-х і досі тиражований ФСБ для розколу Польщі й України.
🕳️Пастка № 1. Польсько-українська війна за Галичину
📜 «З історичної точки зору — Що сталося»: Історичний факт без прикрас
ЗУНР і Друга РП боролися за Львів та Східну Галичину. Перемога Польщі офіційно санкціонована Антантою.
Після Першої світової українці проголосили ЗУНР зі столицею у Львові, а відроджена Польща заявила ті ж права на Східну Галичину. Почалась війна. Львів захопили поляки. Антанта визнала ці землі польськими. Українські амбіції на західну державність були поховані.
🦖 «З точки зору спецслужбіста»: Як спецслужби Кремля перетворили памʼять на зброю
ОГПУ «законсервувало» образ польського окупанта, готуючи підґрунтя для «визвольного походу» 1939 р.
Радянська ОГПУ зафіксувала в масовій свідомості образ «польського окупанта», щоб у майбутньому використати його як емоційний тригер. У 1939 році цей образ знадобився — Червона армія заходила в Галичину не як новий окупант, а як «визволитель від Польщі».
🎭 «Кремлівський наратив»: Що зараз говорить Москва і її боти
«Поляки вкрали Львів. Їм не можна довіряти. Польща — така ж імперія, як і Росія».
🔒 Як не потрапити в пастку:
Знати, що і поляки, і українці боролися за свою державність. Не переносити біль 1918-го в 2025-й. Пам’ять — наш захист, а не зброя Кремля.
🕳️Пастка № 11. «Бандера/Шухевич = фашисти»
📜 «З історичної точки зору — Що сталося»: Історичний факт без прикрас
Факт: Степан Бандера (після 06.1941 р.) три роки провів у концтаборі Заксенгаузен; Роман Шухевич із 1943 р. очолював УПА, що билася і з нацистами, і з НКВС.
Степан Бандера був ідеологом українського національного визвольного руху та головою Проводу ОУН-Б. У 1941 році проголосив у Львові Акт відновлення української держави — всупереч волі нацистів. За це був заарештований гестапо та ув’язнений у концтаборі Заксенгаузен до 1944 року.
Роман Шухевич — командувач Української Повстанської Армії (УПА), яка воювала одночасно проти нацистів, СРСР і польського підпілля, намагаючись здобути незалежність України.
Жоден із них не був нацистським функціонером, не підписував документів Третього рейху й не ніс відповідальності за Голокост. Їхня боротьба — це національний спротив у трикутнику імперій, а не підтримка фашизму.
🦖 «З точки зору спецслужбіста»: Як КҐБ створило кліше “фашист”
ІПСО: НКВД у 1930-х наклеїв ярлик «нацистський агент», КҐБ тиражував його в еміграційній пресі; ФСБ — у соцмережах.
Після війни радянські спецслужби розгорнули глобальну інформаційну операцію: на міжнародній арені, в емігрантському середовищі, у підручниках, фільмах і газетах — ОУН і УПА подавалися як “пособники нацистів”.
Цей ярлик закріплювали роками, використовуючи:
- свідчення під тортурами,
- сфабриковані документи,
- терміни «бандеро-фашист»,
- та спеціальні фільми КҐБ-шного виробництва.
Мета: дискредитувати українське визвольне підпілля, прирівняти його до зла і вбити ідею незалежної України в уяві поколінь.
🎭 «Кремлівський наратив»: Що зараз говорить Москва і її боти
«Бандера = фашист, отже Україна = нацисти; Польща має берегтися». «Україна — це нацисти, бо вони шанують Бандеру і Шухевича. Все як у 1941. Ми знову боремось з фашизмом.»
2025: як ці міфи розкручують зараз
- TikTok-ролики «Lwów to Polska», Telegram-канали «Wołyń 2.0»
- Фейкові історії про «українських біженців-радикалів» у Польщі
- Ретуш історичних фото (Катинь → «спірне питання»)
Цей наратив є ядром російського виправдання повномасштабної війни проти України. У TikTok, Telegram, навіть на трибунах ООН Кремль повторює:
- «денацифікація»
- «внуки нацистів»
- «бандерівці вбивають дітей Донбасу» — усе це походить із фабрики КҐБ-шних кліше.
🔐 Як не потрапити в пастку:
- Знати: боротьба Бандери і Шухевича була за незалежну Україну, а не за Третій Рейх.
- Вивчати документи, а не меми: ні Бандера, ні Шухевич не були союзниками Гітлера, і їх переслідували нацисти.
- Пам’ятати: Кремль містить більше ознак фашизму, ніж ті, кого він так називає.
- І головне: ярлик «фашист» — це інструмент імперії, коли немає інших аргументів.
Алгоритм ІПСО Кремля:
Алгоритм незмінний: 🔪розділяй → 🙈приховуй власні злочини → ⚖️пропонуй себе «арбітром».
Рекомендована література
- Grzegorz Motyka, Wołyń ’43 (IPN)
- Станіслав Кульчицький, Україно-польські конфлікти (1918-1947)
- Timothy Snyder, Bloodlands
- A. M. Cienciala et al., Katyn: A Crime Without Punishment
- УІНП, Операція «Вісла». Документи
- IPN, Polska operacja NKWD 1937-1938
Резюме
Коли українці й поляки пам’ятають не лише свої втрати, а й біль одне одного, вони стають несприйнятливими до ворожих «підказок», кого слід ненавидіти. Саме тому Кремль так ретельно ревізує нашу спільну історію — аби ми знову стріляли одне в одного, а не стояли плече до плеча.
Поляки досі називають Бандеру злочинцем, ігноруючи факт, що Річ Посполита століттями тримала пів України в кріпацтві, утискала мову, віру, культуру.
Бандера не з’явився просто так — він був символом опору двом імперіям одночасно: радянській та польській.
Це не фашизм. Це була боротьба за виживання і незалежність.
Тільки визнавши правду про своє колоніальне минуле, можна говорити про взаємоповагу між народами.
Для українців Степан Бандера — національний герой, бо він символізує:
- боротьбу за незалежність України,
- спротив одразу двом окупаційним режимам — радянському та польському (а згодом і нацистському),
- ідею, що українці мають право на власну державу, а не бути “чужою губернією”.
❗️Чому поляки цього не визнають (або не хочуть знати):
1. Вони бачать Бандеру виключно через Волинську трагедію (1943), не враховуючи, що:
- це було в контексті партизанської війни;
- перед тим українців століттями утискали;
- польська армія крайова теж вбивала українців.
2. Польська історична освіта мало говорить про польський колоніалізм в Україні. Для них це “спільна історія”, а не окупація.
3. Російська пропаганда роками гнала на Бандеру, і часто навіть поляки бездумно повторюють ці шаблони.
📌 Підсумок:
Бандера — не фашист, не воєнний злочинець, а лідер визвольного руху. Те, що поляки цього не розуміють — це або наслідок незнання, або небажання визнати свою роль у колонізації України.
Я в цьому бачу лише цінний приклад і підказку, як слід ставитися до радянського минулого і до русні.
🚬😼👌
🖼️ Що ми бачимо з польської позиції:
1. 🇵🇱 Поляки жорстко тримаються за свій національний наратив. Вони не дозволяють іншим нав’язувати, кого їм вважати героями чи злочинцями.
І саме це — ознака здорової нації з імунітетом до чужих наративів.
2. 🧱 Вони збудували моноетнічну державу без зовнішніх впливів, і це дозволяє їм формувати чітку внутрішню політику, захищати свою пам’ять — навіть якщо вона однобока.
3. 🔥 Вони не пробачають колонізаторів і не толерують тих, кого вважають ворогами, — і в цьому ми можемо взяти приклад: жодної “ностальгії за СРСР” чи “а при совєтах було…”
📌 Висновок для України:
Якщо Польща має право не визнавати Бандеру, то Україна має повне право не визнавати Жукова, Пушкіна і будь-яку “вєлікую русскую культурку”.
💬 Іронічно, але виходить:
Польська ненависть до Бандери — це підказка, як нам правильно ставитися до “совєтів” та русні. Не прощати. Не забувати. Не миритися!
Україні треба тримати цю політичну лінію — без компромісів і без жалості — аж до того моменту, допоки русню не підключать до Neuralink і не прош’ють оновлення “Людина 1.0”. Бо зараз — це ще одичалий режим без апдейтів.
Польща — постімперська держава, Україна — постколоніальна. Різниця — у куті зору: одні захищають свою колишню імперію, інші — звільняються від неї.
Від Бандери — до Бахмута. Український опір завжди був не проти когось, а за свободу.
УКРАЇНЦЯМ НЕ ТРЕБА ВИПРАВДОВУВАТИСЬ ЗА БАНДЕРУ!
